Чи можуть щастя або печаль успадкуватися генетично?

«Моя мама каже, що я народився усміхнений… Педіатр, який стежив за моїм народженням, залишив записку, яку зберегла моя мама: «Здається, немовля усміхається».

Це кумедно, та я справді люблю сміятися. Я також оптиміст, схильний думати, що все якось уладнається, навіть коли жодних підстав для цього немає. Моя склянка завжди буде наполовину повна, навіть якщо у склі тріщина.

Якщо я народився сміючись, то чи означає це, що я народився щасливим? Ні, звісно ж. Більшість дітей з’являється на світ плачучи, і це не означає, що вони народжуються в депресії».
Джон Медіна – молекулярний біолог-еволюціоніст,
що займається проблематикою розвитку мозку,
а також генетикою психічних розладів.
Директор Центру вивчення мозку при
Тихоокеанському університеті Сіетла,
керівник відділення біоінженерії медичної школи

при держуніверситеті Вашингтона.

Та чи є схильність до щастя чи смутку генетичною? Дослідник Мартін Селіґман, один із найвизначніших психологів XX сторіччя, вважає, що так.

Після декількох років дослідження оптимізму, Селіґман зробив висновок, що всі приходять у цей світ із установкою на щастя, що нагадує поведінковий термостат, який дозволяє нам відчувати щастя у певних поведінкових межах.

Концепція ґрунтується на ідеях Девіза Ліккена, поведінкового генетика з Міннесотського університету. Установки деяких дітей запрограмовані на високий старт; вони природно щасливі незалежно від життєвих викликів. Установки інших дітей запрограмовані на низький старт. Вони по своїй природі депресивні, незалежно від обставин, які життя підкидає їм. Решта перебувають посередині.

Мартін Селіґман навіть розробив формулу «Рівняння щастя» — це сума ваших генетичних налаштувань, плюс певні обставини вашого життя, плюс чинники, які ви можете контролювати самостійно.

Не всі згодні з Селіґманом («Рівняння щастя» викликало особливу критику). Значна кількість даних свідчить, що у цій ідеї налаштувань щось є, але потрібні додаткові дослідження.

На сьогоднішній день не знайдено нервових центрів, підпорядкованих винятково відчуттю щастя. Проте, як зазначає Джон Медіна, імовірно, що існує генетичний компонент того, наскільки щасливою може стати ваша дитина.

В публікації використані матеріали книги Джона Медіна «Правила розвитку мозку дитини».

16.02.2018